13 жовтня 2022 року куратором Цимбалом Богданом Михайловичем для здобувачів вищої освіти 4-го року навчання групи ОПс-19-541, ОПс-19-542, ОПс-20(19)-543, спеціальності 263 «Цивільна безпека», освітньо-професійна програма «Охорона праці» була проведена кураторська година, під час якої за допомогою 3D туру відвідали театр-музей Сальвадора Далі — Фігерасе, Іспанія.
Театр-музей Сальвадора Далі розташований у Фігерасі (Іспанія) та заснований самим художником. Власне він складається з двох виставкових комплексів, які між собою дуже різняться. Перший створений на основі старого театру, що не зазнав змін. Натомість другий комплекс добудований до першої будівлі: підземна каплиця-крипта, зали Вежі Галатеї. До речі, Сальвадор Далі проживав у цій вежі більше п’яти років аж до самої смерті.
Підготовка до створення музею почалась у 1961 році. Цього бажав художник-сюрреаліст: «Нашому театру судилося стати музеєм Далі. Тут відбулася моя перша в житті виставка. Кожен сантиметр цих напівзгнилих стін – абстрактна картина». Дозволили перетворити старий муніципальний театр на музей Далі у 1968 році. Власне урочисте відкриття відбулось 28 вересня 1974 року.
Сальвадор Далі похований на площі Гала-Сальвадор Далі, звідки мало б починатися, за задумом митця, знайомство з Театром-музеєм. Будівля зовні та всередині вражає своєю величчю, задумом, оздобленням. Найбільше захоплює внутрішній двір – сад просто неба, де розміщена скульптура «Велика Есфір» Ернеста Фукса, що тягне колону Траяна з автомобільних шин ланцюгами. Манекени, що розташовані на стінах старого театру, чергуючись разом з обгорілими балками, химерами, барельєфами із серії «Мистецтво і ремесла», зустрічають відвідувачів. Чого лише вартує поглянути на знамениту монументальну скульптурну групу з кадиллаком – «Дощове таксі», що створене до дня Всесвітньої виставки сюрреалізму. Також там розміщені фонтани-страховиська, з ротів яких ллється вода. Всередині будівлі дуже багато деталей і кожна з них має свій сенс та зміст. Ба більше, музика, що лунає у музеї, підібрана Сальвадором Далі власноруч, аби надати останній завершальний штрих до незвичайної та особливої атмосфери.
Варто звернути увагу на залу Мей Вест, що передає всю екстравагантність художника. Кімната-обличчя, де очі – відретушовані фотографії картин з видами Парижа, ніс – камін з колодами, губи у формі дивану, зроблений Далі. Величезна перука потрапила до книги рекордів Гіннеса, а також безліч інших деталів доповнюють композицію. Для того, аби сприйняти все в цілому, треба поглянути з оглядового майданчику через зменшувальну лінзу, і в результаті виникає особа Мей Вест.
Насамкінець пригадаємо одну з найвідоміших картин Сальвадора Далі – «Сталість пам’яті». Митець майже до всіх картин у своєму щоденнику залишав записи, але про неї дослідники нічого не знайшли. Тому виникло багато трактувань, зокрема найпоширеніше – символ мінливості й хисткості часу і простору. Історію створення картини художник пояснив так: «Ми поїли дуже смачного сиру, потім я залишився один, сів, сперся на стіл і роздумував над тим, що плавлений сир є суперм’яким. Я встав і пішов до майстерні, для того, щоб, як звичайно, кинути погляд на свою роботу… Мені було потрібне дивне зображення, але я не знаходив його. Я пішов вимкнути світло, але коли вийшов, буквально побачив рішення: дві пари м’яких годинників, вони жалісно звисають з гілки олив. Незважаючи на мігрень, я підготував палітру й узявся за роботу. Через дві години, коли Гала повернулась з кіно, картина, яка мала стати однією із найвідоміших, була закінчена».
